#НАрх_практика #Неоязичництво #гумор
У часи Відродження дехто з вельмож почав споруджувати язичницькі храми. Був і в Україні такий чоловік, хоча й жив він вже дещо пізніше епохи Ренесансу. Події відбувалися в XVIII - на початку ХІХ ст. Звали його Ігнацій Сцибор-Мархоцький (1755-1827). Він фактично створив свою державу на теренах сучасної Хмельницької області - Миньковецьку державу. Один з її прикордонних стовпів проіснував аж до 1960-х років! І.Сцибор-Мархоцький був великим оригіналом для свого часу. Він створив свою конституцію; 1 січня 1795 р. подарував своїм кріпакам волю. У Міньківцях була школа, аптека, кілька фабрик, заводів, бібліотека, типографія; був монетний двір, де чеканили власну срібну монету; діяли лікарні, суди, готель тощо. У цій своєрідній державі переплелися різні релігійні традиції: була православна церква й католицький костел, які межували з храмами, присвяченими Вильгельму Теллю, Жан-Жаку Руссо. Все це було в дусі магнатської моди тих часів, але зі значно більшим розмахом та ексцентричністю. І.Сцибор-Мархоцький ввів також античні язичницькі свята, що особливо сподобалося місцевим селянам. Це було свято Церери, римської Богині, що в часі співпадало з Обжинками, святом врожаю.
Така поведінка графа не могла не турбувати місцевого єпискова Мацкевича. Зокрема, коли в 1811 р. той прибув інспектувати частину своєї єпархії, сам І.Сцибор-Мархоцький запросив єпископа на вінчання своєї доньки. Зустріч була більш ніж ексцентрична: поміщик зустрічав свого гостя біля одного з прикордонних стовпів, одягнутий в тогу і з жезлом в руці, називав єпископа "верховним жерцем"; їхали вони по території Маньковецької держави тріумфальною колісницею, з троном, балдахіном, запряженою волами з позолоченими рогами, яким під ноги дівчатка-амурчки кидали квіти.
Місцевий священник також недолюблював графа, й після одного інциденту поскаржився єпископу, акцентуючи увагу на "язичницьких дивацтвах" І.Сцибор-Мархоцького. Єпископ таки домігся у губернатора заборони для графа та проповідувати й вшановувати античних Богів. Але останній не звертав уваги на ці заборони. Подальші взаємовідносини графа та єпископа достойні пера сатирика. Зрештою, Олександр І вступився за графа, й більше не було перепон ні Сатурналіям, ні святу Церери.
Вже в наші дні (з 2008 р.) львівський бізнесмен Ігор Скальський купив залишки резиденції поміщика, відкрив в одній з небагатьох збережених будівель, млині с. Притулівка фотоекспозицію занедбаних пам`яток архітектури. Пробує також відродити й свято Церери, влаштовуючи в серпні міжнародні лазерні шоу й рок-концерти.
Взято з праці Сморжевської О. "Постмодерністські візії релігійності: сучасне язичництво у міській культурі".
Оригінальне джерело: Пустынникова И. Государство - это он // Корреспондент. - 27 декабря 2013 г. - № 51.
На портреті: власне той самий Ігнацій Сцибор-Мархоцький.